Успішна діяльність будь-якої організації залежить від багатьох факторів, серед яких один з найважливіших — наявність системи управління персоналом.
Управління персоналу – це певний вид діяльності, спрямований на керівництво людьми з метою реалізації проектів організації. При цьому максимальний акцент робиться на працю, досвід і таланти співробітників, а також на рівень їх задоволеності від самої роботи.
Тобто, управління персоналом — це не про сувору регламентацію дій кожного з працівників, а про вміння взаємодіяти з ними: поважати, мотивувати і направляти їх роботу для виконання цілей компанії.
Проте, уявіть собі, був час, коли все виглядало не так «гуманно». Дійсно, до останнього десятиліття XX століття в поняття управління персоналом вкладалося якраз розуміння суворого «керівництва». Взаємовідносини між роботодавцем і працівниками були досить суперечливими, оскільки між ними знаходився цілий звід правил взаємодії. Під кінець XX століття організації стали переорієнтовуватись на формат «співпраці», в рамках якого особистість самого співробітника стає досить важливою, його мотивації та вмінням приділяється належна увага. Управління в новому розумінні — це вміння задіяти весь потенціал кожного з працівників на реалізацію стратегічних завдань компанії.
В управлінській практиці ви можете зустріти два поняття: «управління персоналом» і «управління людськими ресурсами». Важливо розуміти, що це дві різні речі.
Основна відмінність в тому, що в першому випадку ми розглядаємо людину, як повноцінну і самодостатню особистість, при цьому вагома увага приділяється її потребам і правам. Також інтереси персоналу враховуються при постановці комерційних цілей. Що ми маємо в другому випадку? По-перше, персонал сприймається як ресурс, за допомогою якого досягаються цілі компанії. При цьому, в ресурс готові вкладати і сприяти його розвитку. По-друге, найважливішим є саме цілі компанії, а не співробітників.
Тобто, управління людськими ресурсами корелюється з кадровим або трудовим потенціалом. У разі ж управління персоналом, матеріальні цілі грамотно переплетені за значимістю з соціальними потребами працівників. У зв’язку з цим можна виділити такі базові принципи управління персоналом:
- при підборі співробітників увага приділяється не тільки їх діловим якостям, а й особистим
- колектив вибудовується таким чином, щоб зберігалась кількісна гармонія між молодими фахівцями і вже досвідченими співробітниками
- діяльність співробітників оцінюється, а на основі отриманих даних формуються стратегії для професійного зростання і розвитку кожного
- здорова і прозора конкуренція заохочується, завдяки чому значно розвивається кадровий потенціал компанії
- в організації присутня довіра до кожного співробітника, але разом з нею працює і система адекватної перевірки результатів роботи кожного
- компанія завжди готова до ситуації, коли хтось зі співробітників не може вийти на робоче місце, і має можливість його замінити
- для кожного із співробітників передбачені можливості для підвищення його професійної кваліфікації
- вся кадрово-управлінська діяльність компанії ведеться відповідно до чинних правових актів
Таким чином, управління персоналом носить складний і системний характер.
Сучасні експерти виділяють досить велику кількість моделей цієї діяльності.
У загальному вигляді вони діляться на економічні, технократичні і сучасні. У першому випадку ми маємо справу з моделями, що акцентують увагу на матеріальному заохоченні співробітників. У другому випадку акцент йде на використання різних адміністративних методів організації праці та контролю. У третьому форматі йдеться про лідерство та партнерство між співробітниками, про творчість в колективі і людський самоконтроль. У будь-якому випадку – йдеться про вплив на співробітників одночасно зі взаємодією з ними: про формування кадрового складу та його подальше регулювання.
