Як автоматичний обмін фінансовими даними змінив правила гри для українських підприємців

Тривалий час українські підприємці мали впевненість у власній фінансовій приватності за кордоном. Податкові не мали можливості перевіряти наявність іноземних рахунків у своїх громадян, що створювало великий простір для збереження активів у «тіні».

Ситуація почала змінюватись, коли Організація економічного співробітництва та розвитку в 2014 році схвалила Загальний стандарт звітності (Common Reporting Standard, CRS). Три роки тому Україна також запустила цю механіку як один з пунктів євроінтеграції, а з 1 липня 2026 року вже було впроваджено CRS 2.0 – оновлені вимоги та правила звітності.

Як введення автоматичного обміну фінансовими даними відобразилось на роботі українських підприємців, яким чином податкова через  CRS може побачити їх закордонні активи та що робить з цією інформацією, і що загалом бізнесу потрібно знати, щоб не мати проблем з фіскалами, Mind розповіла Tetyana Lysenko, експертка-практик з українського та міжнародного оподаткування, партнерка компанії UCBI.

Як податкова на практиці може побачити іноземний рахунок?

Візьмемо досить поширену ситуацію. Українець протягом кількох років частково живе в Європі та має рахунок в іспанському банку, на якому на кінець року знаходиться €80 000, рахунок у Wise, брокерський рахунок з портфелем акцій на €120 000, дивіденди від іноземних компаній, частку в європейській компанії і криптоактиви на централізованій біржі.

Сам факт існування цих активів не означає порушення закону. Ключове – визначити, податковим резидентом якої країни є ця людина і чи виконала вона всі податкові обов’язки саме в цій країні. Це важливо, бо CRS передає інформацію, орієнтуючись не на громадянство, а саме на податкове резидентство.

Тут може стати явною досить поширена деталь. Якщо при відкритті рахунку цей українець повідомив, що є податковим резидентом України, або в документах залишив відповідні ознаки українського податкового резидентства, рахунок за певних умов може стати підзвітним.

Далі механіка приблизно така: банк передає дані податковій адміністрації своєї країни, а вона в свою чергу надсилає усі звіти напряму ДПС України. Так, українська податкова не бачить кожну транзакцію, але отримує достатньо інформації, аби зацікавитись походженням коштів.

Які дані беруться для обміну?

Задля досягнення максимальної прозорості система збирає і передає локальним податковим: ПІБ власника рахунку, дату народження, адресу реєстрації, індивідуальний податковий номер, IBAN, тип рахунку, залишок коштів на кінець календарного року та загальну суму отриманих доходів.

Із даних про бізнес передається найменування організації, зареєстрована адреса, ідентифікаційний номер, юрисдикція резидентства й інформація про засновників.

Під час обміну інформацією про рахунки відображається номер рахунку, назва та ідентифікатор фінустанови, а також підсумковий залишок чи вартість активів на 31 грудня. За наявності також може бути вказана дата закриття рахунку.

Що ДПС України робить з цією інформацією?

CRS не працює за принципом автоматичного нарахування штрафів. Після першого обміну українська податкова прямо повідомляла, що проводить аналіз отриманої інформації і зіставляє її з поданими деклараціями ідентифікованих осіб.

Саме це і є найбільш важливою практичною зміною. Податкова тепер може порівнювати кілька масивів інформації. Зокрема, CRS-дані, українські декларації, відомості про доходи, КІК-звітність тощо. Якщо між ними виникає суттєва невідповідність, у податкової вже є підстави зробити запит щодо надання пояснень і відповідних документів.

Наприклад, людина протягом кількох років декларувала в Україні мінімальний дохід, а CRS показав іноземний брокерський рахунок зі значними інвестиційними надходженнями. Це все ще не є доказом ухилення від сплати податків, але вже є сигналом для детальнішого аналізу.

Важливо розуміти, що рахунок не є доходом. Якщо CRS показує €100 000 на рахунку, це не означає, що Україна автоматично повинна їх оподаткувати. Спочатку слід встановити походження цих коштів і визначити, чи виникав оподатковуваний дохід.

Якщо там зберігаються накопичення попередніх років, кошти від продажу майна, повернення позики, вже оподаткований дохід, дивіденди, інвестиційний прибуток і дохід від підприємницької діяльності, то податкові наслідки для кожного з цих активів будуть різними. У даному випадку CRS виступатиме інформаційним інструментом, який дозволяє визначити правильну механіку оподаткування.

Лист від податкової – автоматичний штраф?

З юридичної точки зору сповіщення від ДПС України має інформаційний характер і не є штрафом за замовчуванням. Воно повідомляє власника закордонних активів, що податкова знає про їхню наявність і нагадує про обовʼязок декларування.

На період дії воєнного стану Податковий кодекс України не визначає сукупний залишок до $250 тисяч на кінець року на іноземних рахунках фізосіб як податкову інформацію для появи податкових зобовʼязань. Це певний «буфер», але варто памʼятати, що активи навіть у межах цієї суми мають бути задекларовані.

Крім того, нагадую, що Україна має підписані конвенції, які дозволяють уникнути подвійного оподаткування. Так ви зможете додатково зберегти свої активи, але також тільки за умови їхнього своєчасного та повного декларування.

Реальні ризики і податкові проблеми

На мою думку, зараз найбільший ризик санкцій полягає у комплаєнсі – насамперед за свідоме подання недостовірних даних. Я точно не радила б будувати CRS-стратегію на неправильній країні резидентства або старій адресі.

Найскладніші кейси зазвичай в підприємців, які переїхали після початку повномасштабного вторгнення. Наприклад, українець у 2022 році переїхав до Іспанії, відкрив там банківський рахунок, продовжив отримувати частину доходів з України, зберіг відкритий ФОП, має інвестиційний рахунок у Європі та зазначив у банку український РНОКПП.

Тут потрібно визначати, де людина була податковим резидентом у кожному конкретному році. Цілком можливо, що банк передасть інформацію в Україну просто через старі дані, або ж навпаки, попри переїзд, фактичні обставини не дадуть можливості назвати людину податковим резидентом іншої країни. У даному випадку CRS не створює податкову проблему, а виявляє уже наявне питання податкового резидентства, яке існувало до цього.

Нагадаю, що за свідоме приховування фінансової інформації український банк може заблокувати рахунок, призупинити обслуговування або взагалі розірвати з вами договір.

Штраф за такі дії у 2026 році становить 100 мінімальних зарплат (понад 850 тисяч грн). Додам, що його сплата не звільняє від обовʼязку подачі відповідного звіту.

Як діяти у межах правового поля?

Я раджу починати власний аудит з чіткого визначення вашого податкового резидентства за кожен окремий рік, після чого сформувати повну карту іноземних активів (від банків, fintech-сервісів та брокерських рахунків до корпоративних прав і криптоактивів) з детальною перевіркою того, які саме країни та податкові номери ви вказували при відкритті рахунків.

Далі слід зіставити всі фактичні доходи з поданими податковими деклараціями. Тут важливо зробити акцент на корпоративні структури та правила КІК.

Насамкінець потрібно зібрати повну первинну документацію про джерела доходів.

Це дозволить вам уникнути неприємних ситуацій і збереже ділову репутацію в умовах усе більшої податкової прозорості.

Потрібно розуміти: головне, що змінив CRS – рівень інформаційної асиметрії між платником податків і державою.

Якщо раніше стратегія могла будуватися на припущенні, що українська податкова не знає про іноземний рахунок, то зараз вона має будуватися на впевненості, що у випадку питань, ви зможете надати пояснення. Це головна зміна правил.

Джерело: Mind.ua

Serhii UCBI